історія логіки середньовіччя

історія логіки середньовіччя

Загалом, процес розвитку логіки можна розділити сталася на кілька етапів. Логіка стародавнього світу, антична логіка, логіка середньовіччя, логіка епохи відродження, нового часу й, нарешті, сучасна логіка. Метою згаданої роботи є підставою розглянути історію розвитку й основні вчення логіки в середньовічний період логос позначався як вічна і всезагальна необхідність, певна стійка закономірність. Lang - el — слово, значення, думка, мова) — наука про закони і різновиди мислення, способи пізнання та умови істинності знань і суджень. У щоденній мові, логіка є способом судження, що полягає в отриманні висновку із набору припущень. Формальніше, логіка стосується виведення — процесу що продукує нові твердження із вже встановлених. В історії логіки виділяють два етапи. традиційний (iv ст. друга половина xix ст. ); - сучасний (друга половина xix ст. Видатні представники середньовіччя дуже високо оцінювали логіку як науку.

Ось як писав про неї відомий логік кінця xii. Михайло псьол (1018 - 1090). Таку оцінку методологічного значення логіки підтримувала більшість філософів - схоластів середньовіччя. історія логіки вивчає розвиток науки про форми та закони правильного мислення (логіка). Поява логіки в якості розробленого аналізу принципів умовиводів має відношення виключно до трьох локальним цивілізаціям, а саме.

Китай, індія і стародавня греція. З них тільки трактування логіки в давньогрецькій філософії, детально розглянута в творі аристотеля органон, прийнята і знайшла широке застосування в сучасній науці і математиці. Основні історичні етапи розвитку логіки. історія логіки бере свій початок ще з часів стародавньої греції (v—iv ст. Уже демокріт торкався понять, гіпотези тощо. Сократ висловив своє ставлення до таких засобів дослідження, як індукція та дедукція, його учень платон розробив - історія логіки бере свій початок ще з стародавньої греції, v—iv ст. ) торкався понять, гіпотези тощо. В епоху середньовіччя логіка арістотеля була дуже популярною, але зазнала певної модифікації відповідно до основних настанов схоластичної догматики. Найвідомішими представниками цього періоду були французький філософ і. 1050—1122), англійський філософ у.

Оккам (1290—1300 — бл. Екскурс в історію логіки. Сократ висловив своє ставлення до таких засобів дослідження, як індукція та дедукція, його учень платон розробив проблему дефініції, поділу понять, логічної форми щодо логіки середньовіччя (як і всієї тогочасної культури) існують протилежні точки зору.

Одні вчені розглядають цю епоху як час занепаду культури, інші, відзначаючи прояви прогресу, — як необхідний етап розвитку людства лекція іі. Світоглядні основи епохи середньовіччя характеризуються насамперед християнським монотеїзмом. Розуміння бога як єдиного та унікального дане в біблійному посланні. Крайню номіналістичну позицію займав англійський філософ і логік вільям оккам. Особливості філософії середньовіччя. Виходячи з настанов арістотелівської логіки та філософії, вони міркували про дійсність, а філософію підпорядковували теології. Саме в середньовіччі логіка все більше набувала той самий формальний вигляд і значення, з яким ми зараз тільки і пов язуємо цю науку.

Логіка як би все далі відволікалася від матеріального критерію істини (виділяється ще аристотелем) і все більше орієнтувалася і орієнтувала на формальний її критерій, на відповідність вимогам до структури думки (до умовиводів або доказам). Таким чином, історію логіки можна представити у вигляді дерева, корінням своїми йде в глибоку старовину.

Сократ висловив своє ставлення до таких засобів дослідження, як індукція та дедукція, його учень платон розробив - середньовіччя — закономірний культурно - історичний період розвитку людства. Середніми віками назвали цей період гуманісти кінця ху ст. Письменники відродження вважали середньовіччя надто похмурим у зіставленні з культурою античності. Певна зміна поглядів відбулася у другій половині xviii ст коли спочатку в англії, а згодом у німеччині та франції пробудився інтерес до середньовічної культурної спадщини логіка зародилась і розвивалася в лоні філософії. Оскільки тривалий час мислення не виокремлювалося філософами з усього сущого, а то й ототожнювалося з буттям (точніше, буття наділялося рисами, характерними для мислення1), виявити перші зародки логічної науки непросто к. Книга є першим в україні навчальним посібником для вищої школи із середньовічної історії сходу.

Розкривається специфіка історичного процесу в основних середньовічних афро - азіатських цивілізаціях. Цілісно розглядаються питання політичної, 3. європейська культура епохи середньовіччя. А) середньовічний тип міста та його культура. Б) діячі культури середньовіччя. Середньовічні університети. Середні віки в сучасній періодизації всесвітньої історії охоплюють час від краху західної римської імперії в v (476 р. До епохи великих географічних відкриттів (рубіж xv—xvi століття), причому повне панування саме середньовічного типу культури в європі пов язують не з усім періодом, а з v—xiii ст. Патріотизм там обумовлює навіть порушення логіки. Отже, середньовіччя — вельми неоднорідна епоха в історії людства, а його література нагадує різнобарвний килим, зшитий із багатьох кольорових шматочків. Він так само строкатий, як і вбрання людей тієї доби, зображених на обкладинці часослова герцога беррійського. Настало третє тисячоліття. Ччя — період європейської історії від v століття (падіння римської імперії і велике переселення народів) до епохи відродження та реформації, кінець xv століття — початок xvi століття. За усталеною періодизацією раннє середньовіччя швидше відбулося у західній європі, аніж у східній (близьк логіка розвивалася і за часів середньовіччя, щоправда схоластика суттєво викривила вчення аристотеля, пристосувала його до релігійної догматики. Але і за середньовіччя логіку цінували досить високо. Саме у середні віки логіка стає однією з основних дисциплін тогочасної освіти. Логіка є дуже давньою наукою, історія якої налічує 2, 5 тисячі років. Тому досить природнім можна назвати той факт, що ця історія є досить насиченою гучними іменами та блискучими відкриттями. Логіка розвивалася і за часів середньовіччя, щоправда схоластика суттєво викривила вчення аристотеля, пристосувала його до релігійної догматики. На цьому зійшлося багато вчених, які досліджували історію логіки. «у сучасному розвитку логіки традиційна арістотелівська логіка займає місце як спрощене формулювання проблем, зумовлених предметом. Всесвітня історія у визначеннях, таблицях і схемах - 6—7 клас. Матеріальний і духовний світ європейського середньовіччя. • наукові і технічні досягнення. • практично все створено ручною працею, винахідництво проявлялося слабо. • розвиток ремесла — розвиток техніки. • перші механізми приводилися в дію м’язовою силою людини або тварини. — використання вертикального ткацького верстата. • щодо логіки середньовіччя (як і всієї тогочасної культури) існують протилежні точки зору.

Одні вчені розглядають цю епоху як час занепаду культури, інші, відзначаючи прояви прогресу, — як необхідний етап розвитку людства. Середньовічна логіка, як і філософія загалом, була поставлена на службу релігії. Для історії гносеології й логіки важливе значення має висловлена леонардо да вінчі ідея про роль математики в пізнанні природи. Щодо логіки середньовіччя (як і всієї тогочасної культури) існують протилежні точки зору.

Розвиток логіки впродовж багатьох століть відбувався у двох світових центрах зародження цієї науки — в давній індії та давній греції. Причому логічні традиції склалися в цих країнах незалежно одна від одної. На основі досягнень логіки в індії розвивалася логіка в китаї, тибеті, монголії, кореї, японії, індонезії. Грецька логіка впливала на розвиток цієї науки в давньому римі, візантії, вірменії, грузії, в арабомовних країнах близького сходу, захід культуру середньовіччя довгий час розглядали як чисто релігійну, її освітній та науковий аспекти описувалися цілою низкою дослідників негативно. Однак система пріоритетів і цінностей середньовіччя є не менш оригінальною, значимою та закономірною для сучасної людини, ніж культурні досягнення інших епох. Ччя – період європейської історії від v ст. Сам термін виник в італії у епоху відродження. Періодизація середньовічного мистецтва. Дороманський період —vi—х ст раннє середньовіччя, період становлення феодалізму.

Романський період—xi—xii ст класичне середньовіччя, розвинений феодалізм. Готичний період —xiii—xv ст початок занепаду феодалізму.

Зміст навчальної дисципліни. Криза античного суспільства у західній римській імперії. Варвари європи на рубежі нашої ери. Логіка, теорія пізнання, антропологія. Характерні риси античного та середньовічного світоглядів. (порівняльна характеристика). Основні світоглядні орієнтири під час переходу від античності до середньовіччя змінюються на протилежні. Людина середньовіччя зосереджується на духовному, внутрішньому.